Не зрозумів і брат величину утрат, -
Молись, і Бог печаль твою розвіє.
Почує крик душі Він у нічній тиші.
Повір, Бог як ніхто тебе жаліє.
Здоров'я підвело, хоч все так гладко йшло, -
До Бога йди, Він лікувати вміє.
Потішить серце й дух насправді Святий Дух.
В покірних, довіряючих Він діє.
О, друже, ти не сам! Забув? - Ти Божий храм.
Нехай любов Христа тебе зігріє.
Є друзі у Христа. О звеселись, душа, -
Бог рятувати з бід Своїх уміє.
Чи ранок, чи обід, чи вечір і захід, -
Бог жде! Хай серце все Йому відкриє.
Господь без зайвих фраз потішить душу враз!
Хвала Тобі, хвала Тобі, Месіє!
"Цей убогий взивав, - і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив". (Псалом 33:7)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Стихи - Светлана Капинос Этот стиш - мыслечувства к моей сказке "Вечный цветок". Кому интересно... Я не поэт и даже не поэтесса. Этим маслом не мажусь. Так что критикуйте, как пожелается!
Судьба «героя». - Сергей Сгибнев Среди стихотворений, опубликованных на сайте, обратила на себя внимание преамбула - Информация об авторе: «Судьба человека, родившегося и выросшего в Советском Союзе без религиозного образования в условиях усредненной морали и парадоксальных этических норм, - судьба героя. Подвиги этого героя не в укрощении коня и вхождении в горящую избу, но в личном становлении и осознании смысла».
Да не будет в обиде на меня автор (не помню ни имени, ни названия стихотворения), я о другом - о "героях нашего времени".
Сам я тоже "из бывших" - из членов КПСС.
